16.03.2015 02:29
для всіх
185
    
  4 | 4  
 © Пі - Падіння Деградація Занепад

Я згідний бути твоїм каблуком

Ти обертаєш землю

крокуючи повз розбиті ліхтарі

незнайомої вулиці

тривожиш мій безкінечний сон

я згідний бути твоїм каблуком

лише світло

болюче

сліпуче

чуже

по ту стороннє

не вмикай

бо це сильніше за страх

з яким научився жити

я не хочу бачити правди

вивчати крізь запотілу огиду

гадючник

який чомусь називаю мій всесвіт

мій сон

зібраний у химерні споруди з уламків чиїхось думок

не пережитих мною

чужих

зате зрозумілих

в’язких як жовта глина у дощ

украдених

від того чомусь таких рідних

страждань

мої радощі ніколи мої не були

а бажання

лише сторінки

вирвані із довільно узятих книжок

я опора твоїм чобіткам

коли скинеш їх

кидаючи недбало на килимок

не вмикай

хіба так важко пройти

кілька кроків крізь самотність

у напівтемряві

не руйнуючи правдою те

чого і так не існує

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.03.2015 18:16  Каранда Галина => © 

я не хочу бачити правди

вивчати крізь запотілу огиду

гадючник

який чомусь називаю мій всесвіт

- сильно. І ПО ТУ СТОРОННЄ - сподобалося.

 21.03.2015 16:44  Сашко Новік => © 

є

 17.03.2015 15:26  Тадм => © 

останні рядочки - супер!

 16.03.2015 07:59  Тетяна Белімова => © 

Вірш, який перевертає свідомість, бо й сам, вочевидь, постав після чогось катастрофічного. Так часто буває. Самі свого щастя ковалі, самі й руйнівники.