18.03.2015 13:46
для всіх
677
    
  3 | 3  
 © Андрій Гагін

Стрекоза

з рубрики / циклу «Розмова з природою»

із написаного колись

Стрекоза. Корабель, що не вміє у бухті стояти -

Берег - квіти, а роси то рифи ранкової тиші.

Лаконічність, що втілена в морі глибокому м`яти

Не сполохати, стримати, вітер її заколише.


Хоч нестримна зелена істота, зупиниться, сяде.

Серед листя сховалася, втоне... у пошуку погляд.

В безкінечності важко помітити істини п`яді, 

Як не прагнеш знайти, що знаходиться в хвилях цих поряд.



19.09.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.03.2015 10:57  Володимир Пірнач => © 

Гарний текст.

 19.03.2015 11:50  Ем Скитаній => © 

так, згодний із Тетяною...у будові віршика аж відчувається політ "стрекози" (в укр. мові - бабки)...

 18.03.2015 16:28  Тетяна Чорновіл => © 

Тендітний і вишуканий образ стрекози!
Чудовий вірш!