Скрипаль
з рубрики / циклу «Девіду Гарретту»
- Агов, музико, ти сьогодні граєш?
- Граю.
- На чому, на скрипці?
- Як вийде, то на нервах.
- Ушквар щось,
Нам весело.
- А мені – ні.
- Аа, зрозуміло.
На ось, гроші наперед.
- Не треба.
- Хм, то грай так.
- Гратиму.
Не для публіки –
Для себе, -
Сказав він.
Скрипаль підвівся,
Здмухнув билинки зі скрипки.
Кабаре замовкло.
Чуєте?
Затихло кабаре!
Затихли відвідувачі,
Урвався канкан,
Зупинився кардебалет.
Так, під час того самого па!
Скрипаль глянув на публіку.
Глянув?
Зневажливо, але з гідністю.
На публіку?
На збіговисько, але він ніколи не бере
Їхніх грошей.
У гарсона похололо серце –
Щось буде,
Його клієнт так і не перехилить бокал.
А скрипаль уже на сцені.
Підгорнув рукава,
Трусонув головою.
Ніби й дим уже розсіявся,
П’яні протверезіли.
Він прокашлявся і…
І повітря (!!!) стало слухати
Як плаче,
Стогне,
Волає,
Молиться скрипка.
Чи скрипаль?
Але всі мовчать.
Сльози в танцівниць котяться градом?
І гарсон тягнеться до бокалу клієнта?
І з кабінету спустився директор кабаре?!
Значить,
Він грає на?..
Вийшло,
Він грає на нервах.
м. Ромни, 12.12.2014.