Правда и ложь
Владимир Высоцкий
Правда і брехня
Лагідна правда у гарних убраннях ходила
І чепурилась для вбогих блаженних калік.
Груба брехня оцю правду до себе зманила,
Мов, зоставайся у мене лишень на нічліг.
І легковірно так правда, спокійно заснула,
Слину пустила, всміхнулася долі у сні,
Хитра брехня усю ковдру на себе стягнула,
В правду впʾялася і чула себе на коні.
І піднялася, їй скроїла писок бульдожий,
Жінка, як жінка, чи варто так рака пекти.
Правда й брехня не різняться і дуже вже схожі,
Звісно, якщо водночас іх обох роздягти.
Виплела вправно із кіс золотисті химери
І прихопила всі сукні, не мірявши й раз,
Гроші узяла, годинник, та ще і папери,
Сплюнула, брудно лайнулась і геть подалась.
Тільки під ранок побачила правда пропажу
І здивувалась, поглянувши враз у трюмо.
Хтось роздобув вже десь спритно так з мороку сажу,
Вимазав чисту ж бо правду, як те помело.
Правда сміялась, як в неї каміння кидали.
(" Це все брехня, на брехні усі сукні мої". )
Двоє блаженних калік протокол готували
І обзивали гидкими словами її.
Той протокол завершала дошкульна тирада,
(Разом, навішали правді й чужі їй діла.)
Мов, ця мерзота лиш назву несе одну – правда,
Ну, а сама пропилась, проспалась догола.
В щирості правда божилась, клялась і ридала,
Довго страждала, хворіла, купалась в боргах.
Чорна брехня чистокровного огира вкрала
І десь майнула на довгих і тонких ногах.
Хтось такий дивний і нині за правду воює,
Правда, в розмовах та правда - гнила порохня,
Правда із часом без сумніву скрізь запанує,
Та якщо зробить все те, що і явна брехня.
Часто як є по 100 грамів на брата,
Може так статись, що був не нічліг – маячня:
Швидко роздягнуть, це правда, хлопʾята,
Глип, а штани твої носить підступна брехня,
Глип, на годинник твій дивиться підла брехня,
Глип, а конем твоїм править підступна брехня.
………………………………………………………………………….
Правда и ложь
Нежная правда в красивых одеждах ходила,
Принарядившись для сирых блаженных калек,
Грубая ложь эту правду к себе заманила,
Мол, оставайся-ка, ты, у меня на ночлег.
И легковерная правда спокойно уснула,
Слюни пустила и разулыбалась во сне,
Хитрая ложь на себя одеяло стянула,
В правду впилась и осталась довольна вполне.
И поднялась, и скроила ей рожу бульдожью,
Баба, как баба, и что ее ради радеть.
Разницы нет никакой между правдой и ложью,
Если, конечно, и ту, и другую раздеть.
Выплела ловко из кос золотистые ленто
И прихватила одежды примерив на глаз.
Деньги взяла и часы, и еще документы,
Сплюнула, грязно ругнулась и вон подалась.
Только к утру обнаружила правда пропажу
И подивилась себя оглядев делово.
Кто-то уже раздобыв где-то черную сажу,
Вымазал чистую правду, а так ничего.
Правда смеялась, когда в нее камни бросали.
"Ложь, это все и на лжи одеянье мое."
Двое блаженных калек протокол составляли
И обзывали дурными словами ее.
Тот протокол заключался обидной тирадой,
Кстати, навесили правде чужие дела.
Дескать, какая то мразь называется правдой,
Ну, а сама пропилась, проспалась догола.
Голая правда божилась, клялась и рыдала,
Долго скиталась, болела, нуждалась в деньгах.
Грязная ложь чистокровную лошадь украла
И ускакала на длинных и тонких ногах.
Некий чудак и поныне за правду воюет,
Правда в речах его правды на ломаный грош,
Чистая правда со временем восторжествует,
Если проделает то же, что явная ложь.
Часто разлив по 170 граммов на брата,
Даже не знаешь куда на ночлег попадешь.
Могут раздеть, это чистая правда, ребята,
Глядь, а штаны твои носит коварная ложь,
Глядь, на часы твои смотрит коварная ложь,
Глядь, а конем твоим правит коварная ложь.
