16.11.2014 13:51
Без обмежень
135 views
Rating 4 | 6 users
 © Богдана Копачинська

Душа пече розколена, мов громом навпіл

Душа пече розколена, неначе громом навпіл,  

Свинцевий настрій пролитися готується дощем. 

Біда з своїми дітками ніяк не ляже спати,  

Все прикриває їх полатаним плащем. 


Наш світ руйнується, зникає, мов у тім тумані 

Ледь видно обриси дерев, чужих обличь та тіл. 

А наше щастя тихо засинало на вулкані,  

Потрапивши під заздрісний чужий приціл. 






Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.11.2014 10:26  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую за коментар, пані Тетяно) Паросток надії ще є, але без сонця і від холоду ризикує загинути. 

 19.11.2014 08:59  Тетяна Ільніцька => © 

сумно. але ж залишається надія, хіба ні? і віра, що завтрашній день буде кращим))

БАЖАЮ ЩАСТЯ ВАШІЙ ЛГ))))

 17.11.2014 12:38  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Дякую) 

 17.11.2014 10:24  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Гарний вірш, правдивий!.. 

 16.11.2014 22:40  © ... => Олена Вишневська 

Дякую) Ви все вірно відчули. 

 16.11.2014 21:56  Олена Вишневська => © 

Якби ж то навпіл - в шмаття!..гарно передали почуття! 

Публікації автора Богдана Копачинська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо