Душа пече розколена, мов громом навпіл
Душа пече розколена, неначе громом навпіл,
Свинцевий настрій пролитися готується дощем.
Біда з своїми дітками ніяк не ляже спати,
Все прикриває їх полатаним плащем.
Наш світ руйнується, зникає, мов у тім тумані
Ледь видно обриси дерев, чужих обличь та тіл.
А наше щастя тихо засинало на вулкані,
Потрапивши під заздрісний чужий приціл.
.gif "{#}")
