Не намагайся ти мене почути...
Не намагайся ти мене почути.
Я – тиша між рядків твого жалю.
Я – воля і щемкі солодкі пута,
У снах твоїх веселку розіллю.
Не намагайся ти мене узріти,
Бо я – повітря і жива вода.
Я – ніжний аромат весняних квітів.
Відчути подих осені не дам.
Не намагайся ти мене здолати.
Впусти у душу, як п’янкий порив.
І я зруйную там незримі грати.
Служу тобі, бо ти мене створив.
Я просто невагома і крилата,
Я – виткана з води струна дощу.
Ти просто наказав мені літати.
І я лечу…
