08.04.2015 23:06
для всіх
632
    
  10 | 10  
 © Ганна Коназюк

Вечорниці

Вечорниці

Прохолодний і тихий вечір

Огорнув мої втомлені плечі.

Не сумом, не шкрумом, не пусткою,

А бабусі покійної хусткою.


Вечір грає зі мною в карти,

Увійшов у азарт не на жарти.

Хитрує часто, бешкетник такий,

В мої карти кидає погляд терпкий.


А бабусина хустка гріє...

Мов чаклунка, ворожить на мріях.

Тепла, рідна, минулим штопана.

Дивно й затишно зустріч влаштована.



Київ, 08.04.2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.04.2015 13:54  Георгій Грищенко => © 

Гарно. Натхнення Вам!

 09.04.2015 22:23  Світлана Рачинська => © 

Гарно, Аню! Відчутна м"якість хустини і не тільки. Тепло так... Затишно!

 09.04.2015 20:59  Богдана Копачинська => © 

Тепліше на душі стає від світлих спогадів. Сподобалось.

 09.04.2015 18:58  Деркач Олександр => © 

Цікаво, сподобалось

 09.04.2015 12:29  Тетяна Чорновіл => © 

Теплий затишний вірш з добрими спогадами!
Відчулося...

 09.04.2015 08:01  Олена Вишневська => © 

Наче дотик рідної людини.....
Прониклива чуттєвість, Аню!!!!

 09.04.2015 07:57  Тетяна Белімова => © 

Бабусина хустка - то не просто згадка про рідну людину. Я це теж знаю))
Чуттєвий і зворушливий вірш))

 09.04.2015 06:45  Дебелий Леонід Семен... => © 

Тепло і затишно від такої поезії.

 09.04.2015 01:16  Якобчук Павло => © 

Трохи ностальгічно, загадково і талановито.

 09.04.2015 00:29  Панін Олександр Мико... => © 

Найголовніше - благословлення матусі, бабусі, дідів та прадідів. На цьому тримається рід, земля. Чудовий потрібний вірш.