Ганна Коназюк Вечорниці
Прохолодний і тихий вечір
Огорнув мої втомлені плечі.
Не сумом, не шкрумом, не пусткою,
А бабусі покійної хусткою.
Вечір грає зі мною в карти,
Увійшов у азарт не на жарти.
Хитрує часто, бешкетник такий,
В мої карти кидає погляд терпкий.
А бабусина хустка гріє...
Мов чаклунка, ворожить на мріях.
Тепла, рідна, минулим штопана.
Дивно й затишно зустріч влаштована.
Київ, 08.04.2015
14.04.2015 13:54 Георгій Грищенко => © |
 Гарно. Натхнення Вам! |
09.04.2015 22:23 Світлана Рачинська => © |
 Гарно, Аню! Відчутна м"якість хустини і не тільки. Тепло так... Затишно! |
09.04.2015 20:59 Богдана Копачинська => © |
 Тепліше на душі стає від світлих спогадів. Сподобалось. |
09.04.2015 18:58 Деркач Олександр => © |
 Цікаво, сподобалось |
09.04.2015 12:29 Тетяна Чорновіл => © |
 Теплий затишний вірш з добрими спогадами! |
09.04.2015 08:01 Олена Вишневська => © |
 Наче дотик рідної людини..... |
09.04.2015 07:57 Тетяна Белімова => © |
 Бабусина хустка - то не просто згадка про рідну людину. Я це теж знаю)) |
09.04.2015 06:45 Дебелий Леонід Семен... => © |
 Тепло і затишно від такої поезії. |
09.04.2015 01:16 Якобчук Павло => © |
 Трохи ностальгічно, загадково і талановито. |
09.04.2015 00:29 Панін Олександр Мико... => © |
 Найголовніше - благословлення матусі, бабусі, дідів та прадідів. На цьому тримається рід, земля. Чудовий потрібний вірш. |