Фортуна
Пихате, капризне дівчисько в намисті
З перлин білосніжних на ниточці долі,
Ошатна, як зАвжди, і одяг барвистий,
А погляд грайливий в безмежній сваволі.
УсмІшка твоя видавалася щира
І очі бездонні постійно всміхались,
Та гра твоя сповнена духом сатири:
Від колеса фарту сліди лиш зостались...
Кострище азарту в мені розпалила.
Хоч я й до останку боролася гідно,
Зізнаюсь відверто: вогонь загасила,
Була ти зі мною, Фортуно, фригідна.
11 серпня 2013