Тріпочуть верби котикову ласку

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

На тлі сухих чубів деревію,

А річка жебонить весняну казку,

Затамувавши течію свою.

У казку ту, де сходи стелять тихо

Теплу скупому раді спориші,

Зійду весною сон-трави з-під снігу

В безрим’ї криги скреслому вірші.

Чар квітки, мов знамення дорогого,

Вдихну між рим і в серці затаю

Там, де тріпочуть котики знемогу

На тлі сухих чубів деревію.

Візьміть участь в обговоренні

22.05.2021 20:09 Надія Крайнюк => ©

Чарівна пейзажна лірика. Дякую, пані Тетяно, за поетичну красу.

13.04.2015 12:47 Тадм => ©

супер!

12.04.2015 20:46 Ганна Коназюк => ©

Красиво, надзвичайно!..
Дуже сподобався вірш!

09.04.2015 22:26 Світлана Рачинська => ©

Дуже гарно! Образність така художньо-милозвучна....Чарівно!

09.04.2015 18:40 Тетяна Белімова => ©

Красиво і лірично)) Довершена за поєднанням форми і змісту поезія!

Чудово!

Здається, що ті котики не лишень заніжили вербове гілля, а і душу))))
Вишукана поезія, пані Тетяно!

дуже гарно. Вірш, в якому можна відпочити.

Чудово і неймовірно захоплююче.

Красиво! Неймовірно!