БУНТІВНА ВЕСНА
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Так ніжно котики вербові
Знов нагадали про весну…
Хоч сон жаданий – не засну.
Чому? Не знаю допуття.
Тендітне проліска чуття
Крізь крижаний пробилось ґрунт,
У серці назріває бунт,
Немов задавнений нарив.
Хто це безумство заварив
Нежданим вироком у сни?
А судді хто? І де вони?!
Чом плачуть зорі в вишині?
Важливо знати це мені…
Нагальних повно справ, проте…
То щось не те! І знов не те!
Весна настала – не моя?
Ні-ні! Заждіть! Не згодна я!
Хай вірш крізь ніч стікає в страх!
Хай рвуться рими на вітрах,
Бунтує кров в артерій тиск!
І полум’яний сонця диск,
Здається, вибухне ось-ось!
Бо марно сховане знайшлось!
Бо в серці – ненадійний схов!
Бо не звільнилась від оков
Цієї клятої любові!!!
