Життя з мобільним
з рубрики / циклу «Про долю»
Тепер листи не пишуть діти,
Лиш СМС-ки та дзвінки,
Як слухавку не загубити,
Селом ідуть всякі плітки.
Вони шкідливі для здоров’я,
Немає користі від них,
А в ній вмістилась її доля,
Там береже вона усіх.
Там її діти та онуки,
Під номерами всі стоять,
Які страшні для неї муки,
Якщо не дзвонять та мовчать.
На одиничці, то є доня,
Натиснула – вона мовчить,
Якби була у неї воля,
Здолала б відстань ту за мить.
Несміло двійку натискає,
А там кричить якийсь співак,
Його швиденько вимикає,
Певно зробила щось не так.
Сидить та думу все гадає,
А пальці роблять своє діло,
Несміло трійку натискає,
Щось загуділо, зашуміло.
Голос чужий, нема зв’язку,
Оце то так, оце біда,
Може хоч пару слів чиркну,
Зв’язку немає не спроста.
Руки тремтять, адреса де?
Стара, а нової нема,
Щось в голові в неї гуде,
Сама лишилась сирота.
Ходить по хаті в зад, вперед,
В молитві склала свої руки,
У діток геть життя не мед,
Колись не ті були науки.
Стомилась, сіла відпочити,
Вмостився на колінах кіт,
Хоча б ще ніч цю пережити,
Не милий став вже білий світ.
Лягла, а слухавка на лавці,
У ній надія та чекання,
Світило сонце в старі капці,
Не дочекалася світання.
м. Славута,
