...Не оцінені квіти...
... ми не цінуєм те що маєм
Тих, що нас люблять понад все,
А потім долю проклинаєм,
Несправедливо, кажем це...
Ми бачим камінці блискучі,
Які розсипані навколо,
Вони нас сліплять своїм блиском,
За ним не бачимо нічого
Так ми не бачим за тим світлом
Простих речей які втрачаєм,
Як дар весняний - Живі Квіти,
Ми їх байдужістю вбиваєм
Не сумнівайся, слухай серця,
Воно тобі відкриє правду,
Відчуєш знов проміння сонця,
У щасті заживеш назавжди...
29.11.2005р.
