Слова
Слова... для чого ці слова...?!
вони впадають в душу, терпне голова...
Для того... щоб жити цей день як останній...
Та холод в душі... і майбутнє - туман...
Надіюсь на те, що усі сподівання,
прийшли не cпроста, і не самообман...
Та з серця мого розриваючи груди,
рветься все те, чого скоро не буде,
Скоро не буде, та не скоро буде,
Вірити треба! на все час свій прийде!
А груди болять, в голові затерпає,
Ця мука солодка спокою не дає,
Лише про одне я переживаю,
Що хочу я те що чуже - не моє,
Чому те що хочу, так важно дається?
Чому не взаємно... так навіщо ж хотіть?!
якщо ти вважаєш що ці крила для тебе,
Не бійся летіти - настане ця мить...
Мить щастя, кохання, мить коли все збулося,
Чарівна, жадана, чи буде вона?!...
Живи, не ховайся, в світі так повелося,
Щастливі лиш ті, хто відчув все сповна!