Коли приходить мить подумати про завтра
Коли приходить мить подумати про завтра,
Коли вже розумієш, що не спинити час.
Так, бува, нелегко віднайти відвагу
За кроком крок ступати у мудрий бік життя.
Коли ти вже без сили і хилишся від втоми,
Не знаєш ти, чи втратиш, а, може, щось знайдеш...
Непевність ця терпка породжує страждання –
Даремні для душі... Та ти не розпачай!
Знайди відвагу й мужність у вірі і любові,
Очі ти свої до неба піднеси –
Там відшукаєш втіху й незламність свого серця.
Цей мир душі й надію навіки бережи.
Нехай життя вирує і завтра, й післязавтра,
Бо мусять бігти роки і суєта всіх днів...
Ти ж певною ходою крокуй до свої мрії,
Ніколи не здавайся! Не розпачай! Живи!
03.11.2010
