Червонобоке яблуко
Червонобоке яблуко на віддалі віків
Знуртоване зсередини, сильніше всіх вітрів.
Там так вирують пристрасті, що лускає нуклід,
У танці дикім вольницю ледь стримує магніт,
Протуберанці й блискавки метає навкруги,
Все палить, нищить, полум’ям розтоплює сліди…
А я дивлюсь угору-вдаль крізь простори-світи
І, світлом переповнений, молю: «Світи! Світи!»…
…………………………………………………………………………
Чи це закон, чи помилка, не знаю, поясніть,
Чому так відбувається століттями століть:
Що зблизька сіє згубу всім мільйонами жахіть,
Крізь далечі для більшості, як сонячний привіт.
