Хата
У селі стояла хата,
Повмирали хазяї,
Ненажерлива громада
Розібрала геть її.
Через рік онук з’явився
Тих померлих хазяїв,
Він на спадок подивився
Й на пеньочок аж присів.
Що ж ви люди наробили,
Розібрали спадок мій,
Чи цьому вас в церкві вчили,
Що вчинили цей розбій.
На його палку промову
Всі сусіди ні чирчик,
Знали розберуть ізнову
Тільки б десь хазяїн зник.
Научали змалку мати
Не убий і не кради,
Гріх чуже тягти до хати,
Призведе це до біди.
Та хто слухає це нині,
Світ в гріховному куті,
Кожен злодій в Україні
Пнеться завше у святі.
м. Київ, 12.10.09.
