Хата білява
Додому я їду додому,
В місцину з дитинства знайому,
Де хата білява стояла
В садочку вишневім й чекала
Коли я приїду до неї
З далекого краю чужого,
Назву її знову своєю
Й скажу їй що в світі нового.
Попросить лишатися вдома,
Навіщо я світом блукаю,
Долає мене мабуть втома
І я там далеко страждаю.
Приїхав немає хатинки,
Садок лиш вишневий квітує,
Стоять скрізь вже тільки будинки,
Душа же за нею сумує
Минули навіки ті роки
Як хата рідненька стояла,
Трималась без догляду поки
На землю рідненьку не впала.
Прощай моя рідна місцина,
Я більше сюди не приїду,
Я теж упаду як хатина
Десь там і не лишу і сліду.
м. Київ, 20.11.17.
