Спогад
Ти знаєш були моменти коли зупинявся час
Хоч в пам’яті є фрагменти та були вони для нас
І було тоді надто тихо і було тоді тепло
Мабуть мені таланило мабуть мені повезло
І якось то було разом без зайвих чужих порад
І було усе одразу: шоу й емоцій парад
І було це в кінець літа, а нам уявлялась весна
Боявся я не зомліти бо лишилась би одна
А може ти пам’ятаєш поїздку у древній Львів
Світлини ще зберігаєш куди я тебе завів
По вуличках середмістя блукали так наугад
Нам шепотіло листя і цей старовинний град
А потім чомусь раптом вечір і так несподівано ніч
У цій романтичній втечі я зрозумів одну річ
Душа волала й волає й не чув я цього каяття
Тепер достеменно знаю хотів би на все життя
Стобою у спільних ідеях будь де зупиняти час
Ти як казкова фея чаруєш лише для нас
Я хочу бачити очі які творили дива
У день або серед ночі ти завжди така нова
І була весна й прийде осінь пора для дощу і жнив
За руки тримаємось досі і досі вивчаємо Львів