Казка
Не зовсім казковий сюжет, але моралі вистачає...
Чи сниться мені, чи це на яву,
Що ніби я в небі на хмарі пливу
Мені світить Сонце, і не сліпить,
А біля мене лелека кричить.
Кричить щось про осінь, що скоро прийде,
Від неї не можна сховатись ніде,
Так тихо ступає вона по землі,
Неначе пливе на одному крилі.
Летить той лелека все далі у світ,
За ним залишився лиш пасмурний слід,
Я хочу догнати, услідки кричу,
Та він вже не чує; я далі лечу.
Золотиться купол у церкві малій,
Що тихо куняє на гірці крутій,
Там стукають дзвони, там люди кричать,
Із церкви лементи і плачі летять.
Хоронять там пару - такі молоді
Обоє під ранок знайшлись у воді-
Той хлопець - зрадливий, у гречку скакнув,
І перед коханою і не сплакнув.
А бідна дівчина, дізнавшись про те,
Пішла в домовину забувши святе.
Хлопчина за нею у воду пішов,
І з нею навіки спочинок знайшов.
Ті дві домовини від церкви несуть,
Усеньким селом, не в цьому лиш суть,
Подумав про себе: "Отак в одну ніч,
Дві долі пропали як одна річ!"
А хмара понесла все далі мене,
Можливо хтось тихо і прокляне,
Ту лиху годину що сталась мені,
Та я опинився на самому дні!
А там... Боже милий, який Посейдон,
Танцюють музики, циганський баро,
Весілля, чи свято можливо якесь,
Що так веселиться народ той увесь.
Я оглянувся - русалки сидять,
Розчісують коси, і пісні кричать:
"Ой слався, Іванку, до нас ти попав,
Цього ти весь вік мабуть і чекав..."
На камні хлопчина мов мертвий лежить,
Над ним як примара Водяник летить,
Та хоче розпутать і шкоду вчинить,
Можливо пустити, а може убить.
Аж раптом, щось гучно упало десь там,
І голови всі повернулись катам,
Я вмить спохватився, розрізав пута,
На волю хлопчину підняв як кота.
Аж тут і проснувся, а хай йому грець,
І не додивився сонливий кінець,
Та може то й добре, бо щось я дивлюсь,
Чуприна моя - мокрюща як хлющ!
Вінницька квартира, 19 жовтня 2010