ІНІЦІАЦІЯ
з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»
Нащо, і сама не знаю,
Я в дрімучий ліс зайшла,
З сили вибившись до краю,
На хатинку набрела.
Не страшна Яга, їй богу,
Хоч характер і дурний,
Дала їсти на дорогу
Ще й клубочок чарівний.
Тож ніяке вже митарство
У дорозі не страшне,
В тридесяте дивне царство
Доведе клубок мене.
Біля царства – синє море,
Як повідала Яга,
Вхід до нього всім на горе
Грізний Змій оберіга.
Дні і ночі Змій дрімає
Під калиновим мостом,
Хвилі в морі піднімає
Довгим жилавим хвостом.
Що ж, котись, клубочок, швидко
По стежинці лісовій…
Вже й прикмети царства видко:
Он і море, ось і Змій…
До моста той Змій прикутий,
Весь звивався і стогнав,
Бо йому Царевич лютий
Нащось голови стинав.
Відслужив свому цареві
Бідний Змій неповний строк,
Лились сльози кришталеві
В білий кварцовий пісок…
В царство я вже не хотіла,
Утікала, як могла:
І Жар-Птицею летіла,
Й Диво-Рибою пливла…
Ще лишилось наостанок
Вовка Сірого знайти…
Прокидаюсь… Світлий ранок…
Ділись десь чужі світи.
Називаю сном без жалю
Чарівні пригоди ці,
Слізку з чистого кришталю
Затискаю в кулаці.
