Мурашник
Всесвіт слідкує за нами,
Як там мурашник людський
У метушні за харчами,
Вияснить хто не такий.
Й миттю береться за зброю,
Щоби провчити його
І, захопившись мов грою,
Врешті доб’ється свого.
І пограбує такого,
Гроші вкраде і майно,
В душах немає святого,
Мабуть і там лиш багно.
Та у таких нема й гадки
Чи на Землі будуть жить
Їхні далекі нащадки?
І що їм треба робить.
Кажуть Земля колись зникне,
Діє Всесвітній закон,
Людство ніяк ще не звикне,
Що це далеко не сон.
Щоб врятуватися треба
Думати зараз усім
Як же дістатися неба
Щоби знайти новий дім.
Зараз людський наш мурашник
Лиш сьогоденням живе,
Завше хапає Калашник
І в забуття з ним пливе.
м. Київ, 01.05.15.
