Соло дощу
з рубрики / циклу «Для Душі»
Поглянь но, Дощ танцює за вікном,
поодиноко визирають ліхтарі,
вкриває місто покривалом - сном,
танцює Дощ, без глядачів, жюрі.
Йому не треба, щоби оцінили,
аплодисментів чи "на біс",
танцює по дахах, то тихо, то щосили,
заввиграшки наздоганя гульвіс.
Танцює Дощ, вистукує мотиви,
в нім кожен чує щось близьке,
комусь до крику боляче й щосили,
у нього кутає своє...
Хтось споглядає, як хвилини,
стікають цівкою по склу,
коханню свому пісню журавлину,
приписує тому ж Дощу.
Танцює соло під аконпонементом,
під пульс найпотаємніших думок,
не має глядачів небесного концерту,
лиш одиноке соло,
Крок, ще крок...
Полтава, 25.03.2019
