Життя
Дитинство, юність, то весна,
Середній вік, то щедре літо,
А старість – осінь то сумна,
Зима ж – прощання з білим світом.
Зустріти б ще одну весну
І літечком поласувати,
А старість оминуть сумну
І в забуття не крокувати.
Та, певно, мрія ця стара,
Цьому ніколи не бувати,
У кожного своя пора
Кінчати світом крокувати.
То ж поспішаймо залишить
У спадок щось розумне й вічне,
А не даремно світ коптить
Й гонімо думку про трагічне.
>
м. Київ, 21.04.11.