Весна кохання
Біжить весна до літа,
І сонцем обігріта
Й заквітчана уся,
Неначе до вінця.
Їй соловей співає,
А дощик умиває,
Зозуленька ж кує
І знати їй дає.
Що дні її минають,
Жалкують всі, та знають,
Що буде ще весна,
Та мабуть й не одна.
Але весна кохання,
Найпершого страждання
Не вернеться до нас,
Як ми у перший клас.
У пам’яті, мов казка,
Залишиться та ласка
Й хвилююча та мить,
Коли приємно жить.
Коли усе долаєш
І птицею літаєш,
Ковтками радість п’єш
І в дзвони щастя б’єш.
м. Київ, 07.05.11.
