Повний місяць
Затихло на ніч все навколо,
Ніхто ніде не гомонить,
Лиш повний місяць блима кволо,
Старий ховається щомить.
Чого ховаєшся, питаю,
Невже від того, що старий,
Тобі я, брате, співчуваю,
Бо я і сам уже такий.
Майбутнє наше добре знаю,
Ти будеш знову молодим,
А я раптово десь сконаю
Й на завше буду я нічим.
Хіба душа злетить до неба
Поповнить розум світовий,
Тож поспішати є потреба
Допоки я іще живий.
Бо наший світ такий чудовий,
Що хочеться по довше жить,
У літній день чи у зимовий
Любити, мріяти, творить.
Така мета життя, мій друже,
Тобі ж дано лише світить,
До справ людських тобі байдуже,
Бо маєш змогу вічно жить.
>
м. Київ, 07.08.11.
