Марення
Ця музика вітру гримить пивними бляшанками
вітер
крутить опудалом одиноким і вічно засмученим
зриваючи кепі
я злодій що розкидає миттєвості
не помічаючи
втікаючи полем від власної тіні й самотності
спасибі усім хто помітив цей броунівський рух
три чверті вже випито та чомусь не лікує вино
Говінді недобре
від монотонного звуку проговорених тисяч імен
на Курукшетрі сонце вхопилось за горизонт
вік заліза і крові стікає з пробитих долонь
поминальною піснею
ненависть переходить у спадок невинним синам
Шива спить
значить чаша іще не наповнилась гівом Господнім
