Шепоче нічка сонцю колискову,
Що снами палахтить на небосхилі,
Не в змозі прохолонути ніяк.
Вдихнувши опівнічну мить казкову,
Лиш ти і я в небесному свавіллі,
Та ще хмеліє в келиху коньяк.
Безмежністю гарячого спокою
Під ночі шепіт хвиля сон колише
Це твій ковток горить огнем чи мій?
Не спалахни пожежею п’янкою,
Торкни жаркий напій устами лише
І в глибину поринути зумій,
Де трепету потоки все стрімкіші
Вплітає в коси опівнічна хвиля,
Устам сяйнувши бризки запашні…
Лиш ти і я посеред моря тиші
У купелі небесного свавілля
Та сонне сонце в келиху на дні.
