ДЕРЕВО
Де́рева стовбур затінений тінями віт.
Їхнє завдання – весну цілувати бруньками;
Кронами повними листу, неначе руками,
Пестити небо й чекати на ніжності цвіт.
Літа сухого у зморшках поверхня землі –
Схожа на спраглого дерева шкіру шершаву.
Стовбур давно вже позбувсь тої юності шалу.
Старістю осінь холодна пульсує в зелі.
Інеєм сивим зима припадає до скронь,
Крони вкриває пухнастими снігу хустками.
Декотрі з них ще не раз із весною розтануть,
Інших у вічність поглине жертовний вогонь.
