Ранок в сірому серпанку
натхнення
Підкрадається до ганку,
Тихо в вікна заглядає,
В двері стукає, питає
Чи прокинулися люди?
Скоро сонце всіх розбудить
І дощем, немов з полону,
Впадуть хмари враз додолу;
Поцілують кожну квітку –
Заскриплять ворота й хвіртка.
З шурхотом незримих ніг,
Ступить день на наш поріг.
Притьмом зникнуть нічні чари,
Гнів, образи, сум і чвари;
Радість з краплями роси,
Що їх дощ наморосив,
Сяйвом сонячним проллється –
Ранок щастям усміхнеться!!!
12.2011р
