30.06.2015 11:11
18+
150 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Бойчук Роман

ЗРАДЖЕНЕ НЕБО

ЗРАДЖЕНЕ НЕБО

Скажи, ну навіщо зреклася ти янгольських крил?

На мене свою проміняла ти вічність у небі.

Я надто чужий і ніякий не вірності лебідь.

У вільному плаванні я корабель без вітрил.


Я надто звичайний, тебе недостойний, прости.

Кому віддала ти, скажи, свої зрізані крила?

Ти серце любові своє мені навстіж відкрила, 

Я не увійшов і тебе у своє не впустив.


Для грішного мене, напевно, зачинений рай.

Кохання моє обезкрилить тебе іще більше.

Поезія – ти! Ну, а я – залишатимусь віршем.

Між нами назавжди межею стоїть небокрай. 


Ти – янгол хранитель єдиний мій там, а не тут.

Сліпою любовʹю не можна лишатися неба.

І як мені бути тепер на землі там без тебе?

Відомо, що в янголів крила нові не ростуть.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 01.07.2015 15:14  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую Вам, Світлано! Приємно. ;) 

 01.07.2015 14:45  Світлана Рачинська => © 

Чудово, Романе! Крила таки відростають!!! Нехай серця знаходять себе на сторінках майбутніх творів, а ЛГ не втрачають віри і уникають самозречення. Визнання гріху - це вже і є каяття, а за ним слідує щось нове, прекрасне і непізнане! Успіхів!!! 

 30.06.2015 23:17  © ... => Тетяна Белімова 

А це зовсім і не про мене. ЛГ! ;) Дякую, Таню!

 30.06.2015 20:28  Тетяна Белімова => © 

Романе, ти таки сміливий поет. Якби не знала автора, подумала б що то жінка від імені чоловіка - не звично чути "критичне" про вас від вас же)))
Пристрасно!