Майже
Майже вся метушня
віднайшла свою тишу
на заході променів сонця -
То натомлений день
пригорнув у чуттєві обійми
розважливий вечір.
Незабаром нічна прохолода,
мов чорний велюр,
цілуватиме плечі
І тривоги усі полетять,
мов птахи в вирій снів,
заспокоївши серце.
Тихий місяць у небі
черпатиме зорі
малим і великим ковшами,
Таємниче всміхатися
буде з-за хмар крадькома,
наче зоряний злодій.
Невблаганна та ніч,
наче мить промайне,
Знову сонце покажеться людям,
Буде день, він зворотній бік ночі,
ну майже велюр,
тільки значно шершавий.