Тш...
з рубрики / циклу «Безвинно-гріховне»
Вечір припнув її диханням рваним безжально.
Спраглі зап’ястя, що в зашморг сповили, відчув.
Ярі уста зазвучали як блюз - сповідально...
Пальці-гульвіси сказились. І ти їх зімкнув.
Блискавка. Тш... Тож дозволь нехай тіло розкаже,
лінії долі крізь неї торують свій шлях.
Так, проведе тебе раєм і небом обв’яже -
сіть найтвоїша, управний знавцю у сітях.
Кара напнута. Вона виправдовує злочин.
Тіні задиристих форм ще приховують гріх.
Потім? А потім - на плечах облюблених спо́чин
Й гострі колінця, що горнуться лагідно ніг.
