10.07.2015 11:56
для всіх
164
    
  - | -  
 © Анна

Погляд

Погляд, що ніколи не згасне

Ти дивишся із фото такий безстрашно-мужній 

З усмішкою у серці, із іскрою в очах. 

Ти дивишся із фото – так сумно і беззвучно. 

Дві ямочки на щічках, і у очах не страх... 


Ще зовсім юний, щирий, і риси, як дитячі. 

Який ти молодий ще, не відавший життя.! 

Віддавши найцінніше, не зрозумів навіщо - 

Пішов у нове, краще, у вічне майбуття! 


Ти дивишся із фото – а я тебе не знаю. 

Не зустрічались зовсім ми в грішному житті. 

А просто лише фото. Сумне трагічне фото. 

Як різко повернулось щось щемне у душі… 


Навіщо ж так, солдате? Навіщо так, навіщо? 

Чого пішов у вічність не мовивши: прощай? 

Та я… я помолюся. Я буду пам’ятати.  

Ти знай про це, солдате. Ти головне це знай! 


Ти дивишся із фото. Так ніби із докором. 

А, може, просто з сумно. А, може, в пустоту… 

І ти ж чийсь син і тато. Ти ж дивишся, солдате… 

Я довго ще цей погляд у серці пронесу… 


І дивиться на фото така ще зовсім юна. 

Із чорною косою, з хустиною в руці. 

Вдовиця-наречена, не вінчана, а просто… 

І зігріває погляд на фото очі ці… 



Луцьк, 28.06.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!