24.07.2015 11:15
18+
173
    
  9 | 9  
 © Оля Стасюк

І коли...

І коли...

І коли я просто давно не закохана,

І коли я просто-просто щаслива,

Із зап”ясть голуби відлітають сполохані,

І шумить у очах промениста злива.

Я нічого тоді не прошу, не згадую,

Затираю із пам”яті зайві злами.

Мені просто так хороше, як у заводі

Білосніжному лебедю в тиші ранній.

Тоді добре самій під самотнім небом.

Я тоді не кличу ніяких друзів,

І здається, що добре тоді й без тебе...

Взагалі уже звикла до цих ілюзій.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.07.2015 09:18  Тетяна Белімова => © 

Все минає. Так казав один мудрий чоловік))

 25.07.2015 07:08  Тадм => © 

всі ілюзіїї врешті-решт зникають :) дуже красивий вірш

 25.07.2015 02:55  Серго Сокольник => © 

Це тимчасово)))

 24.07.2015 16:58  Світлана Рачинська => © 

Зап"ясть голуби - дуже...

 24.07.2015 16:25  Олена Вишневська => © 

Олечко, дуже відчутна поезія! Надзвичано сподобалось!

 24.07.2015 13:48  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Можливо, Це час для самопізнання...