І коли...
І коли я просто давно не закохана,
І коли я просто-просто щаслива,
Із зап”ясть голуби відлітають сполохані,
І шумить у очах промениста злива.
Я нічого тоді не прошу, не згадую,
Затираю із пам”яті зайві злами.
Мені просто так хороше, як у заводі
Білосніжному лебедю в тиші ранній.
Тоді добре самій під самотнім небом.
Я тоді не кличу ніяких друзів,
І здається, що добре тоді й без тебе...
Взагалі уже звикла до цих ілюзій.