20.05.2015 18:02
для всіх
179
    
  4 | 4  
 © Тадм

Коли вкотре витерто межу

з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»

Коли вкотре витерто межу

що розділяє істину й оману, 

не знаю нащо вперто бережу

своє єство від нового «паркану» -

 

Ілюзії тотального «оце

і є нарешті правда». Сподіваюсь, 

що не замкнеться все ж таки кільце

несхильного, нав’язливого «знаю»….

 

І, відчуваючи відносність всіх чеснот, 

усупереч віщанням і прогнозам

позбавлюся назавжди всіх марнот, 

що в серці спричиняють шквали й грози

 



Харків, 19.05.2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.05.2015 12:18  Володимир Пірнач => © 

Гарний текст.

 21.05.2015 09:11  Каранда Галина => © 

Ілюзії тотального «оце


і є нарешті правда»....


відносність всіх чеснот -


тут приєднуюся....

 21.05.2015 08:42  Тетяна Белімова => © 

Мудро! По-філософськи!

 21.05.2015 08:22  Олена Вишневська => © 

У кожного, мабуть, свої межі, і правда, і омана у кожного своя...

 20.05.2015 20:54  Світлана Рачинська => © 

Не розмінюватися на марноти. Таню, дуже глибоко про витерті межі. вірш наштовхує на роздуми. Чудово!