29.07.2015 12:14
for all
47 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Георгій Грищенко

Старий і діти

Що поробиш, що поробиш, 

Хоч й працюєш все життя, 

У повітрі замки зводиш

Й бідняком йдеш в небуття.


Ще і лають рідні діти, 

Що ти мрійником прожив, 

Що любив пісні та квіти, 

А мільйон не заробив.

 

А коли телефонуєш, 

Ображаються що ти

Їх підколами мордуєш

Ради злої реготи.


Що смієшся ти над ними

За невміння добре жить, 

Та говориш ти з німими, 

Що не чують як болить


Вся душа твоя стареча

У безмовній самоті, 

А доросла вже малеча

Вся в щоденній суєті.


Що поробиш, що поробиш, 

Діти в тебе бідаки, 

Та ти їм не допоможеш, 

В тебе ж тільки копійки.

10.12, 12.


>



м. Київ, 10.12.12.

Публікації: Георгій Грищенко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 02.08.2015 07:58  Тетяна Чорновіл => © 

Ви подарували дітям найдорожче - життя! Тепер вони стали дорослими, пішли в світ і самі здатні здолати життєву суєту!
А Ваше добре слово і мудрі поради допоможуть їм у цьому!
Так що не переживайте!