У будинку
Проживає тьма людей,
Крик розмови без зупинку
Й скрегіт від вхідних дверей.
Аж до ранку хтось святкує,
Співи й музика гримить,
Та їх зовсім не турбує,
Що до ранку хтось не спить.
Та при зустрічі всі чемні,
Привітаються та йдуть,
Інтереси ж свої кревні
За спасибі не здадуть.
Кожен з них не любить владу,
Тих, хто любить не стрічав,
За єдину її ваду,
Не роби, що обіцяв.
І їх можна зрозуміти,
Кожен хоче краще жить,
Щоб могли і рідні діти
Ситно їсти, смачно пить.
Ці бажання нині казка,
Що живе серед людей,
Кажуть, дайте нам будь ласка
По мільйончику грошей.
Й будем жити і хвалити
Владу цю за доброту
Й побажаєм довго жити
За подачку золоту.
10.12.12.
>м. Київ, 10.12.12.
