30.07.2015 14:44
for all
126 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Маргарита Проніна

Хай буде дощ

Пити доступну каву і думати про наближення осені,  

Смакувати літом, яке передує найбільш спокійній порі,  

Коли одумуєшся, приходиш, знаєш напевне, чуєш себе і світ 

Крізь дощ і сонце, вітер і діряві джинси. 

Волосся відчуває дощ раніше, ніж він приходить,  

Майже осінні краплі з низького неба 

Падають рівно на ще гарячі ноги в босоніжках, - 

Прозорий сироп на еклері засмаглої шкіри. 

Навіть дощ може бути рідним, одним із своїх чуваків,  

До якого тільки і тягне постійно,  

Бо він знав тебе так давно,  

Зустрічав з далеких поїздів,  

і хуліганськи псував останню сигарету. 

Інколи ти переходиш з ним на інтим,  

Коли особливо у душі важко. 

Коли нікого не треба і все ж..,  

Ніби ти знов щось робиш не так. 

Тоді цей дощ тобі такий рятівний, - 

Він прощає тобі і прощається..,  

Та ще досі тут, трохи буде з тобою,  

Жаданий, як перша затяжка з ранку,  

Як щойно відпитий пінистий ковток запропонованої кави,  

Мовчазний, як риба, бо ви спілкуєтеся втраченою мовою,  

Давно переведеною на санскрити душі. 

Стабільність – от що ти найбільш любиш в ньому,  

Але ніколи не знаєш про його найближчий візит. 

Все найкраще - спонтанне, бо воно живе й правдиве. 

Тихий шелест твого дитинства – 

Дрібні торки щастя по цинковому даху, - 

Хай буде дощ… 

Трансовий навік блюз, рок-н-рол, Джаніс Джоплін,  

Холєра мати і водостійка туш… 

І коли мені обридне моя любов – моє місто гріхів,  

Я сидітиму на захланному порозі 

Покинутого 100 років тому 

Будинку своїх предків і, як вперше, чутиму дощ,  

Як колись, коли все ще було попереду,  

У якомусь майбутньому великому житті, яке ще так далеко,  

В якому я хоч би разок розіграю серйозну партію,  

Та тільки все вже відвирує і вгомониться в мені… 

Знаю, що буду чистим листком,  

На якому не знатиму що малювати,  

Тільки цей поріжок і дощ – будуть останнім пристанком,  

Нарешті замкненим колом привида корабля. 

Моя дипломна робота життя… 

Я запитаю дощ – Захистила? 

Ну що він мені відповість? 

Хтозна…хтозна…хтозна. 

Публікації: Маргарита Проніна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 31.07.2015 21:53  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Це я дякую, таке добро всередині розливається, якщо когось зумів порадувати)) 

 31.07.2015 21:51  © ... => Тетяна Ільніцька 

Вітаю навзаєм! Слово таке, що від нього далеко не втечеш, навіть якщо сумніваєшся у своїх зусиллях, воно все одно тебе знайде і змусить його опублікувати)) 

 31.07.2015 12:41  Микола Васильович СН... => © 

Волосся відчуває дощ раніше, ніж він приходить,//

Навіть дощ може бути рідним, одним із своїх чуваків,//

Інколи ти переходиш з ним на інтим,

Коли особливо у душі важко.//

Тихий шелест твого дитинства... //

Тільки цей поріжок і дощ – будуть останнім пристанком,//


 Якщо є такі рядки, то це -- поезія! З чим і вітаю.

 30.07.2015 22:05  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Сподобалось! Читала із задоволенням і полетіла думками далеко...
Дякую Вам! 

 30.07.2015 20:08  Тетяна Ільніцька => © 

Маргарито, давно Вас не було)) Вітаю!
Приємно пройтися рядками, в яких плетиво метафор застигло у слові!
Про каву було смачно))