Ще досі
Пробирає до кісток лід твоїх очей.
Сиплеться блакитний іній із чужих плечей.
Зазирає в душу докір, хоч не має прав.
Я люблю тебе ще досі, хоч ти іншим став.
Відмовлюсь від самої себе, вірші всі спалю.
Та чи варте твоє серце аж таку ціну?
Звісно варте: моє ж серце прирекло на муки.
Та не можу все спалити. Хтось тримає руки.
Я люблю тебе ще досі. Все одно мені,
Що ховаєш ти на другій стороні душі.
Адже ти зовсім не той, ким знають тебе всі.
Але що тут говорити? Ми ж усі такі.
Любимо на світ дивитись з-за чужих плечей,
І від сорому рятує лід наших очей.
Ти змінився і тепер нічого не попросиш.
Я також змінилася, проте кохаю досі.
с. Струсів,