03.08.2015 01:55
for all
88 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Панін Олександр Миколайович

Исход

Исход

Отрывок №3 из поэмы «Звездный Цветок»

І світ побачив, як архангел Михаїл ,згорнув вбік небо і притис ногою змія.
Чи бачиш ти, як в межах край маліє? І межі ті по лініях могил.
Живі узріли у правиці спис і сильні світу поховалися за спини.
І дав він спис для бідної людини, й звелів зірвати з пліч червоний плис.
Хрестом на правду судить між Іуд. Війна закінчиться поваленням денниці.
Отого, що занадився в пшениці Й чинив тут братовбивство й кревний суд…

С. РАЧИНСЬКА «НЕ ЗАКРИЙ!»

Рубеж


По колено тягучая пена смолы,

Обжигающе злы хлопья черной золы…


Сквозь туманностей мрак, 

Там, где трасса легла, 

Звуки песни-легенды

Летели, 

Песня к Черной Скале, наконец, 

Привела, 

К долгожданной приблизила

Цели.


Меж угрюмых вершин –

И ручей, и цветок, 

И расправу вершит

Злого солнца зрачок…

Шлем тяжелый

На почву

Упал –

Час

Урочный

Настал!


Момент Истины


Веет детством счастливым, далеким, 

Над землей – небосвод голубой, 

Пробежали разутые ноги

По целебной росе ледяной…


И комок распадается вязкий, 

Пропадает отчаянья след, 

Веет старою, доброю сказкой, 

Той, что в детстве рассказывал дед:

- В том тенистом саду, где прохладно.

Принц 5 яблок волшебных сорвал…


Стоп! Довольно! – Тут что-то неладно:

Исчезает печаль по друзьям!


Боль утраты – подбитая птица, 

Он стремился ее исцелить, 

Не беспамятством тяжким забыться –

Помня все, сострадать и любить!

- Этот путь, - прошептал он, - не мой, 

Не такой невозможной ценой!


Грез пучина и снов паутина

Беспощадно дурманят, манят, 

Как болот ядовитых трясина, 

Не пускают добычу назад…


Он сумел, он очнулся от бреда:

Исцеляя, цветок и ручей

Принуждают к тому, чтоб он предал, 

Предал память погибших друзей.


Прозрение


В обратный путь, а круглый шлем

Скатился под уклон, 

У края пропасти засев, 

Мерцает алым он…

А пропасть та

На треть полна

Недвижными телами, 

Галактик разных существа

Нашли кончину в яме…

Цветок манил их родником

И чувства подавлял, 

Покорно опьяненный шел

И падал вниз, в провал.

А корни хищные дрожат, 

К разбившимся ползут –

Там – их добыча, 

Их маржа*, 

Их стол, 

Притон, 

Приют!


Под маской благостной шипит

Убийца и урод.

Вздымает острые шипы

Космический Осот!

Тяжелый поднят лучемет -

Горит исчадье зла, 

Сожжен, испепелен Осот, 

Разрушена скала…


Эпилог


Обломками скал

Засыпан провал, 

Вечный Покой погребенным…

Растаяла мгла, 

Земля ожила.

Покрылась травою зеленой…


Рассвет над планетой скользит, 

Негромко душе говорит:


- Настоящий Заветный Цветок

Существует, хоть очень далек, 

За легендою - песней иди, 

Ты всего лишь в начале пути.

Ты фальшивую маску сорвал, 

Ты Осот схоронил между скал, 

Но еще не одна западня

Захватить

Пожелает

Тебя…


Настоящий ручей и

Заветный Цветок

Ожидают, 

Спеши -

Путь

Далек!



Черные дыры… туманностей темь, 

Лютые взрывы… сверхновых…

Нужно добраться, 

Дойти, 

Долететь.

Чтоб возродиться

Снова!


Он будет бороться, 

Будет искать, 

Цели добьется, 

Он рассмеется, 

Он

Полюбит

Опять!

……………


* прибыль, зд. - добыча

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 06.08.2015 21:51  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую щиро, пані Тетяно, дуже ціную Вашу думку! 

 06.08.2015 21:43  Тетяна Чорновіл => © 

Поезія майстерна і фундаментальна!
У кожному слові, навіть у розмірі закладено особливий смисл, на мою думку.
Мабуть кожного попереду десь чекає зоряна квітка і струмок. Варто вірити, прагнути і дійдеш обов"язково!!! 

 03.08.2015 21:52  © ... => Тетяна Белімова 

Красно дякую, вельмишановнв пані Тетяно, Ваша оцінка радує і надихає.
Хай Вам щастить!
З повагою. 

 03.08.2015 21:50  © ... => Люлька Ніна 

Дякую, шановна пані Ніно, дуже ціную Вашу думку. 

 03.08.2015 21:48  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую, пані Світлано, від усього серця! Дуже радий, що схвалюєте і не сварите за епіграф. 

 03.08.2015 21:45  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Щиро дякую, пані Ганно, радий, що сподобалось.Це велика радість, коли тебе розуміють! 

 03.08.2015 21:27  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Прочитала, розуміючи, що велика робота зроблена автором, зміст глибокий, обрамлений яскравою облямівкою, а от не можу знайти потрібних слів щоб прокоментувати прочитане... Зате, таке душевне відчуття!..  Олександре Микулайовичу, чудово написали - дякую за насолоду читати такі довершені твори!

 03.08.2015 20:37  Світлана Рачинська => © 

Олександре Миколайовичу! Не знаю з чого й почати?!... Ви візуалізуєте сюжет переживши до того його глибинно. Твір відкривається, як та квітка... Що передує моменту істини? Звісно ж межа. Щось непоправне. Щось, що часто болісно заставляє прозріти. Дуже цікаво. Ваш епілог уповноті вказує шлях до світла. Вірний напрямок, що приведе зрештою до щастя через важку внутрішню боротьбу. Красиве звучання! Що сіє надію. Чудова поема. Успіхів!


А також дуже приємно читати себе у Вашому епіграфі.

Чудово.

 03.08.2015 15:19  Люлька Ніна => © 

Гарно і майстерно написано. Спонукає до роздумів. Особливо слова : " Помня все, сострадать и любить!" 

 03.08.2015 08:54  Тетяна Белімова => © 

Ну що сказати, Олександре Миколайовичу? Твір, у якому так багато закладено, не легко осягнути. Це - факт. Ваша версифікаційна майстерність завжди викликає захоплення. Ви пишете дуже легко, ніби воду п`єте.
А по змісту - оця заповітна квітка, яка надить усіх... Мені здається, що це дуже вдалий поетичний образ. Навіть знахідка, якщо хочете.
Хто заволодіє, той буде мати омріяне. Водночас зрозуміло, що це фікція, самообман.  

 03.08.2015 02:03  © ... => Серго Сокольник 

Спасибо за отзыв. 

 03.08.2015 01:57  Серго Сокольник => © 

Недурно. Сам люблю писать поэмы)