03.08.2015 20:46
для всіх
228
    
  1 | 2  
 © Антоніна Чернишенко

Стати б вітром

Стати б вітром. Та літнього ранку,  

Коли бавиться сонце в світанку,  

Полетіти далеко-далеко,  

Тим шляхом, де літали лелеки. 


Полетіти, розправивши крила,  

Що так міцно в`язали роками. 

Тлілу душу, роздерту ногами,  

Отряхнути, щоб не схоронили. 


Досить сліз... треба рухатись далі. 

Відпускаю образи на волю. 

Згорток спогадів, суму й печалі,  

Без вагань я розвію у полі. 



Полтава, 2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.01.2016 11:15  Каранда Галина => © 

{#}{#} Ау! З днем народження! де ти пропала?...

 05.08.2015 11:28  Тадм => © 

Якщо придумаєте щось з "ногами" і заміните "отряхнути" буде чудово

 04.08.2015 23:12  Світлана Моренець => © 

"Роздерту ногами"...доводиться перечитувати, щоб зрозуміти) "Затоптану ногами" ж вірніше, хоча так не звучить)
Але вірш хороший!)

 04.08.2015 18:37  © ... => Тетяна Белімова 

Щиро дякую вам що звернули увагу. Не часто заходжу сюди

 04.08.2015 18:36  © ... => Каранда Галина 

Що є то є , ех , зате правда, ногами топчуться постійно

 04.08.2015 08:48  Каранда Галина => © 

мені трохи ноги диссонують... аби не вони, сказала б, що чудово)

 04.08.2015 08:47  Тетяна Белімова => © 

Чудово Вам, Антоніно, за оптимістичний посил))