Місяць і сонце
Ганяється місяць за сонцем,
Від нас щоб його затулити,
Вважає себе оборонцем,
Щоб сонцю не дать нас спалити.
Нещасний аж блідне з напруги,
Та рідко догнати вдається,
Даремні всі майже потуги,
Та й сонечко з нього сміється.
Ховається місяць за хмари,
Чатує тихенько в засаді,
Як сонце б догнати він марить.
Та щось все стоїть на заваді.
То сонечко сходить раптово,
То ввечері швидко лягає,
Про це місяць знає чудово,
Та сонечка не доганяє.
До сонця куди йому братись,
Він світить від сонця й не гріє,
У місяць не варто нам гратись,
А в сонце, то кожен з нас мріє.
09. 02. 13.
>м. Київ, 09.02.13