Лелеча сім`я
Полетіла над полем лелеча сім`я.
Лети!
На дзьобах жовтих грає тонкий промінець золотий.
Не летіть, мої милі, у східний розбомблений степ.
Там на небо натягують ворони траурний креп.
Бережи, вожаку, рідний клин від стрімкого вогню.
Твої крила прозорі не схожі на сіру броню.
І благаю, мій милий, вернися весною, вернись.
Рідний степ золотий вільним буде нехай, як колись.