18.08.2015 22:38

для всіх

8 | 8

Передчуття осені

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

По серпневій знемозі

Літо в сни ясноросі

Добігає босоніж кінця.

В небі осінню хмарно,

Тож губитися марно

В шелестких бур’янах манівця.

Лиш зайдеться росою,

Зачарує красою

Серед хвиль трав’яного зела,

Де край стежки в тумані

Білоцвіти останні

Перехитує вслід бугила.

А небес теплу просинь

Вже захмарила осінь,

Манить солодом груш крадькома.

Хоч не час, бо ще й досі

У серпневій знемозі

Літо-літечко… Є – і нема.

Візьміть участь в обговоренні

21.08.2015 21:44 Люлька Ніна => ©

Прекрасна лірична поезія. Дійсно, вже закінчується літо, і все частіше відчуваються подихи осені. У Вашому вірші це так чудово і казково.

21.08.2015 17:57 Марія Круль => ©

Дуже-дуже гарно.

21.08.2015 15:16 Ганна Коназюк => ©

Чудова, образна поезія! Трішки ностальгічна, але невимовно красива, тепла!..

21.08.2015 13:03 Анна Мигайчук => ©

Гарно. Тільки щойно, втомлені від літньої спеки, чекали осінню прохолоду. А зараз "Літо-літечко… Є – і нема."

21.08.2015 09:27 Георгій Грищенко => ©

Як завжди чудово. Вдячний за задоволення. Натхнення Вам!

19.08.2015 10:36 Каранда Галина => ©

гарно. по бугилу в гугла лазила) не знала, як та трава зветься.

19.08.2015 08:56 Деркач Олександр => ©

Чудово!

В ваших "шелестких бур"янах" так і хочеться загубитися!

Пані Тетяночко, як же гарно))

"...от і літо скінчилось... та його й не було..." З мого, трохи відлунням...

Такий гарний і спокійний перехід літа в осіннє, немов за руку йдуть...

У знемозі і літо і осінь, у обох серденько журне,
час минає, мов в полі колосся, та солодкість обох не мине.

Журно:-( Але красиво, милий-милий заколисуючий віршик.

неймовірно