Оля Стасюк Пил твоїх доріг
Струснула з тебе пил твоїх доріг,
Потормосила трішечки за плечі.
Хороший мій, холодний, ніби сніг!
Куди ідеш у цей серпневий вечір?
«Іду… Кудись. Та байдуже, куди.
Туди, де зникне цей вселенський галас».
І тільки п’ять крижинок, п’ять слідів
В моїй долоні дотиком зостались.
Був захід сонця. Вийшла на поріг.
Горобчики десь сходились на герці.
Мені лишився пил твоїх доріг,
І десь в кутку – твоє розбите серце.
21.08.2015 12:52 Ганна Коназюк => © |
 Майстерно написано! Проникливо так!.. |
21.08.2015 01:43 Серго Сокольник => © |
 Будуть нові дороги, Олю... Я знаю. |
20.08.2015 15:22 Анна Ольтенберг => © |
 Проникливий вірш, влучні образи. Майстерно! |
20.08.2015 08:54 Тадм => © |
 проникливо, образно, щемливо. чудово! |
20.08.2015 07:24 Тетяна Белімова => © |
 Інколи люди йдуть, аби повернутися. На жаль, так часто буває, що коли вони вирішують, що час повернення настав, їх уже ніхто не чекає. |
19.08.2015 20:40 Каранда Галина => © |
 Оля - пречудово. |
19.08.2015 17:32 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Трохи сумно... та лірично-душевно! |
19.08.2015 17:18 Немезида => © |
 Гм... Вірш щемний, звичайно. |