Не загубитися у мороці доріг...
І не тікати від тривкого смутку
Питати долі у холодних криг.
Забути дивність візерунку.
Шукати вічності дитячих днів,
Блукати тут, де мрії оселились.
Кричати від нестачі диких снів
І жити там, де душі розгубились.
В пустелі сірості палких зізнань
Завжди є те, чого я не залишу.
І не просити ні у кого покарань,
А просто прагнути відчути тишу.
Дістати із кишені жмуток слів
Розкидати по світу - так, шалено.
Почути у серцях журливий спів
І знати, жити - зовсім недаремно.
Чекати подарунку від небес
І вірити, що все таке здійсненне.
В казках нема пустих чудес,
Але без них життя мізерне.
