Шемякін суд
На честь політв’язнів Совісті
горе лиходіям,
Ми шануємо Героїв і
сестру Надію!
Скоро ворогам
проклятим
Ворон очі
вийме,
Вас, Героїв, ми зустрінем
І міцно обіймем!
Ой збирався суд
швидкий, дірявий,
косий, кривий, дурний
та корявий,
збирались- рахувались судді
у правничій своїй халабуді,
справа наліво та зліва направо,
але шеренга все одно –
процесуально дірява!
З’ясувалось - один суддя,
дивна людина,
псевдо – «Глина»,
Замість: «Банзай, Пан Богди-Хан!»,
бовкнув: «Прив’єт Па-Хан!»,
зблід, захитався, затрусився
і в калідор побіг-удавився.
він там і зараз висить, ,
і все – тремтить, тремтить,
тремтить…
Аж тут заводять хлопців -
симпатичних, хоробрих,
онуків славних запорожців,
вони невинні, розумні, люди творчі,
збирається суд їх брехнею корчить.
Голова суду чорну справу справляє,
птицю-правду у своїй довбешці
на шматки розриває.
і до підсудних подумки промовляє:
- На що сподіваєтесь, хлопці:
чи на мою чесну душу,
чи на моє правдиве слово,
чи на мою виправдальну промову?
Хлопці,
нащадки славних запорожців,
ці думки, мов по книзі, читають,
до судді безчесного
очима сміються – промовляють:
- Ні на що, судець проклятий,
не сподіваємось:
а ні на твою прогнилу душу,
а ні на твоє брехливе слово,
а ні на твою юдину промову,
конай у пекло вічне,
анафема!
Така от відмова!
Голова суду,
чолов’яга
на призвістко – Шемяка,
нутром цю відповідь відчуває,
до хлопців, славних козаків,
нащадків запорожців,
подумки промовляє:
- Не врятуєте ви буйні голови,
хоч сто разів невинні,
хоч адвокати ваші правду мовили,
але мені вас замовили,
хто та чому не питайтесь,
самі здогадайтесь!
Правильно: це - Пан Богди-Хан, наш Па-Хан!
Кхе- кхе- ке, хай йому всячина!
Ото причина: хоч і подумки, але в калідорі
колишеться у зашморзі Глина!
Голова-Довбешка катування починає,
усе розумне і виправдальне відкидає,
Славним козакам-хлопцям,
нащадкам героїв-запорожців,
довго, нудно вирок белькоче,
аж вилазять йому на лоба очі.
- На довгі-довгі роки ми вас засудили,
чи правильно ви усе зрозуміли?
Славні хлопці Довбешку зневажають,
у відповідь Гімн Неньки – України співають:
«... Згинуть наші воріженьки, мов роса на сонці…»,
Ці слова гуркочуть грізно
У кремлівських
віконцях…
* * *
Тримайтеся, хлопці,
горе лиходіям,
Ми шануємо Героїв і
сестру Надію!
Скоро ворогам
проклятим
Ворон очі
вийме,
Вас, Героїв, ми зустрінем
І міцно обіймем!
