Полохливі думки
Як наляканих птиць,
Всі думки полохливі вгамуй.
Чи нехай вони йдуть з голови, як спинись не хочуть.
Я нічого не прошу – хіба що собі відскануй
Хвилю мого волосся, ці вії і загнані очі.
Відскануй обережно, щоб контури рівно зійшлись.
Збережи у якомусь не дуже складному форматі.
Я не буду. Ти й так в мене вдома зберігся, дивись:
В срібнім дзеркалі, вікнах і навіть у цім циферблаті.
Я збиратиму нащось ці залишки-пазли щодня,
Розкидатиму знову і бавитимусь, як дитина.
Ну а що ще робити?
На серці – колюча стерня.
І кричати не вмію, і плакати теж неповинна.
