Темінь
Темінь ворожа, слизька, непривітна,
Рвуться до обрію грози.
В ночі такі сняться цілому світу
Хмарна, заплакана Осінь.
Падає листя, як жовті конверти,
Тане у сірих калюжах.
Ким ми лишаємось тут, на планеті,
Гублячи так рідні душі?
Ніч вже потрохи охоплює небо,
Тихо плете свої нетрі.
Завтра прийде перший день мій без тебе.
Знаю. Він буде нестерпний.