01.02.2014 15:29

для всіх

294

7 | 7

 © Ірина Червінська-Мандич

В казематі

Смирітеся, молітесь богу
І згадуйте один другого.
Свою Україну любіть…
(Т. Шевченко)

Бетонні стіни. Плине обріями вечір.

Сердешний чай. Синємундирні постові.

І різні думи в ще не сивій голові,

І темінь камери кладе себе на плечі.

Дороги правди ніби рівні, не криві,

Хто ними ходить, той наважиться на втечу

Лише у вірша простір затишно-чернечий,

Де збіжжя праведних не сходить на крові.

Отак і цей. Обрубок олівця й папір –

Велика розкіш, а ще ніби-то учора

На літнім березі дніпровському стояв.

Кармінне сонце в хмарній білі набакир –

Світ загратовано, та не узяти в шори

Свободу слів! «Згадайте, братія моя…»

Калуш, 01.2014